Орнітобактеріоз – серйозна проблема в птахівництві.

Авдосьєва І.К., канд.вет.наук

Пономарьова С.А.

Державний науково-дослідницький контрольний інститут ветеринарних препаратів і кормових добавок.

          Одна з головних проблем захворювання в птахівництві - це распіраторні захворювання. Серед них особливе місце займає - орнітобактеріоз (ORT).

          Вперше збудник був ізольований в 1991 році від  бройлерів в Южній Африці. Потім підтверджений в Нідерландах, де невідомій раніше бактеріїї було присвоєно назву ORT. Пізніше ORT виявили в архівних культурах 80-х років в багатьох країнах світу, але тоді роль цієї бактерії була недооцінена. 

          Орнітобактеріоз - інфекційне захворювання індиків та курей, яке характеризуеться ураженням інфраорбітальних синусів, трахеї, повітряних  мішків та розвитком  аеросаккуліту, плевриту і одно- або двосторонньою пневмонією.

          Збудник - Ornithobacterium rhinotracheale - грамнегативні палички, не утворюючі спор. Відомо 18 серотипів (від А до L).

          Джерело інфекції - хвора та перехворівша птиця. Передача збудника - горизонтальна і вертикальна. Розвитку інфекціії сприяють - погані умови утримання, висока щільність посадки, порушення санітарно-ветеринарних правил, різні інфекційні захворювання, які супроводжуються ураження распіраторного тракту. Хворіють ОRТ - кури, індики, фазани, перепілки, качки, гуси, голуби, цесарки, страуси. Частіше хворіють птахи м,ясного напрямку - індики, курчата-бройлери.

           Орнітобактерії викликають захворювання як самостійні патогени, так і при первинном ураженні іншими агентами, в тому числі вірусами, а саме вірусами ньюкаслської хвороби, ринотрахеїту і бактеріями (Bordetella avium и E.coli). При зараженні орнітобактеріями, після поперднього інфікування вірусом ньюкаслської хвороби, аеросаккуліт і пневмонія найбіль виражені на 5-7 день після зараження і практично відсутні через 2-3 тижні.

          Інфікування птиці тільки орнітобактеріями не супроводжується ураженням распіраторних органів, але індикує серологічну реакцію, близьку до тої, котра відмічається при подвійному зараженні.

          Ступінь клінічних проявів залежить від вірулентності штамму ORT та посилюється при порушенні мікроклімату. .

          Діагноз на орнітобактеріоз ставлять на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін, серологічних (ІФА) та бактеріологічних досліджень позитивної біопроби.

Клінічні ознаки: чхання, кашель, нестача повітря в наслідок запалення легень і утворення повітряних бульбашок, зволоженням ока, набряк  інфраорбітальних синусів (6 до 12-20 тижневого віку), зниження приростів, зниження яйценесучості і якості яєць, запленням сухожилля, м,язів голені в  поєднанні з запалення суглобів лап, яке проявляється приблизно через 10-14 днів після перших симптомів з боку дихальної системи. Бройлери хворіють раптово в віці 3-5 тижнів, загибель  залежить від штамму (10-20%); індики хворіють в 2-8 тижневому віці, найбільш важкі ураження спостерігаються в віці старше 14 тижнів, перебіг захворування гострий, загибель дуже висока (15-50%). Батьківське поголів,я - збільшення смертності, зниження яйценесучості, зниження яйцевої продукивності. Однак, заплідненність та виводимість не знижуються. Кури-несучки - значний занепад яєчної продуктивності. зниження якості шкаралупи.

Патологічні зміни: в основному односторонні фібринозно-гнійне запалення легенів; наявність повітряних бульбашок на брюшних повітряносних мішках; запалення серцевої сорочки, котра наповнюється піврідкою масою фібрина консестенції йогурта кремово-жовтого кольору; заплення суглобів лап (мал. 1,2,3,4). 

          Захворювання по основним клінічним і патологоанатомічним змінам частіше за все носить характер, визваний бактеріями: Escherichia coli, Bordetella avium, Pasteurella multocida; мікоплазмами: Mycoplasma galisepticum, Mycoplasma meleagridis, Mycoplasma iowa, Mycoplasma synowie; вірусами TRT, ND, HE і тому потрібно враховувати той факт, що перебіг хвороби супроводжується в асоціації з вищезазначеними збудниками. 

Мал. 1. Фібринозно-гнійне запалення легень

Мал. 2. Наявність повітряних бульбашок на брюшних повітряносних  мішках

Мал. 3.  Фіброзні бляшки на брюшних повітряносних мішках

Мал. 4.  Фібринозний перитоніт с фібринозними бляшками на брюшних повітряносних мішках

Для ефективної терапії

- необхідно як можливо раніше визначити чутливість ORT до антибіотиків;

- дуже швидко змінюється чутливість окремих серотипів до препаратів;

- врахувати в терапевтичній практиці супутні захворювання.

Визначення чутливості виділених штамів орнітобактеріозау до різних антибіотиків показано на мал. 5.

Мал. 5. Співвідношення чутливості до антибіотиків штамів ОRТ ізольованих з распіраторного тракту та суглобів індиків (Франція). 

        Самий високий відсоток штамів  ОRТ  виділених  від індиків були чутливі до тілозину і тіамуліну, тоді як  резистентними виявились штами до еритроміцину, флюмеквіну.

        Для профілактики та лікування ОRТ  застосовують:

- тетрациклін;

- макроліди (тілмікозин, тіамулін);

- напівсинтетичний пеніціллін (амоксициллін, амоксиклав).

       В Європі вважають найбільш перспективним для лікування орнітобактеріозу тілмікозин в дозі 10-20 мг на 1 кг ж.м.

Перелік препаратів для терапії ОRТ, зареєстрованих в Україні (станом на 1.05.2015 р.)

ТІАМУКОЛ, ТІЛМІКОВЕТ!!!